Контрольні запитання
до заліку

1. Релігієзнавство, його предмет та об’єкт дослідження.
2. Регалія як суспільно-історичний феномен. Концепції релігії.
3. Структура релігійного комплексу, його гносеологічний аналіз.
4. Основні типи і структура релігійної організації: церква, секта, деномінація.
5. Сутність релігії та її роль у житті суспільства.
6. Виникнення релігії та її корені, функції.
7. Характер і форми первісних релігійних вірувань: анімізм, фетишизм, тотемізм, магія та ін.
8. Походження і суть іудаїзму.
9. Віровчення і культ в іудаїзмі та сучасний його стан.
10. Виникнення і основні етапи в буддизмі. Його основні напрями.
11. Соціально-економічні і ідейні передумови виникнення ісламу та його розповсюдження у світі. Мусульманська релігія в Україні.
12. сутність віровчення, культу, обрядів, свят в мусульманській релігії. Течії в ісламі.
13. Синтоїзм – японська національна релігія.
14. Індуїзм – національна індійська релігія.
15. Сикхізм як альтернатива індуїзму.
16. Конфуціанство ­– історія та сучасність.
17. Даосизм – стародавня східна релігія.
18. Суспільно-історичні  причини та ідейні передумови виникнення християнства.
19. Ісус Христос в контексті християнської релігії. Історична і міфологічна школа про особу засновника християнства.
20. Утворення християнської церкви. Становлення догматики і культу християнської релігії.
21. Розкол християнства і утворення основних напрямів: католицизм, православ’я, протестантизм.
22. Особливості віровчення і культу в католицизмі. Організаційна структура і апарат управління католицькою церквою.
23. Католицизм в Україні і сучасний його стан.
24. Віроповчальні і культові особливості православ’я. Догматична різниця між православною і католицькою церквами.
25. Система організації і управління православної церкви. Православ’я в Україні.
26. Причини виникнення протестантизму та особливості його віровчення і культу.
27. Головні течії в протестантизмі та їх сутність.
28. Протестантські організації в світі, їх стан і діяльність в Україні.
29. Науковий аналіз Біблій як віроповчальної Книги і пам’ятки культури.
30. Прийняття і розвиток християнства в Україні.
31. Основні причини втрати незалежності українською православною церквою.
32. Українська греко-католицька церква: історія її виникнення та діяльності.
33. Історичні форми критичного аналізу релігії.
34. Природничонаукове пояснення природи, суспільства, людини.
35. Наукове і релігійне розуміння духовної культури.
36. Релігія і церква в період революції і радянського тоталітаризму.
37. сучасний стан української православної церкви і її відносини з російською православною церквою.
38. Поняття свободи совісті в релігієзнавстві. Конституція України про свободу совісті.
39. Особливості українського законодавства про свободу совісті та релігійні організації.
40. Загальна характеристика стану релігії і церкви в Україні.

Функції релігії

Функції релігії – це способи взаємодії релігії з структурними елементами соціуму та її вплив як на особистість, так і на окрему соціальну групу та суспільстві в цілому. Комплексний вплив релігії визначає роль релігії. Від інтенсивності впливу на особистість, спільноту, суспільство, державу залежить яку роль відіграє релігія – значну чи ні.

В релігієзнавстві немає чіткої позиції, щодо найважливішої функції релігії. В західній соціології релігії на перше місце ставлять інтегративну функцію, а у радянській традиції – компенсаторну. Немає в релігієзнавстві й чіткої кількості функцій релігії. Іноді одну й ту саму функцію називають по-різному, наприклад, "терапевтична" і "утішальна". Всі функції взаємопов’язані між собою.

Найбільш поширені функції, які виділяються у релігієзнавстві:
Світоглядна функція полягає в тому, що будь-яка релігія дає цілісне уявлення про світ, суспільство, природу їх походження та місце людини у них, сенс життя та систему життєвої орієнтації. Релігійна система світогляду впливає на розуміння, сприйняття та відношення адепта певної релігії до світу, суспільства, інших індивідів.
Іноді, окремо виділяють сенсотворчу (смислоформуючу) функцію. Релігія дає людині сенс життя, адже людина єдина тварина для якої її існування є проблемою. Згідно з Е.Фроммом людина потребує якусь мету, ідею або силу, яка б була переважаючою над людиною – це й дає їй релігія.
Компенсаторна функція тісно пов'язана з попередніми. Ця функція полягає у пом’якшенні або знятті життєво важливих суперечностей, безсилля, залежності та обмеженості проблем людського буття через проповідь рівність усіх у гріховності (християнство), стражданні (буддизм), покірності (іслам). Ця функція забезпечує звільнення від душевного страждання (У.Джеймс називав цю функцію гармонізуючою). Ця функція забезпечує утішання, душевну рівновагу, примирення з неминучим. Яскраво це ілюструє фраза "Не та воля Божа" та той факт, що першими християнами в Римській імперії були пригноблені верстви населення, яких приваблювала ідея рівності усіх людей перед Богом.
Досить близькою до компенсаторної є терапевтична (утішальна) функція - іноді її навіть не виокремлюють окремо. Згідно з фрейдизмом релігія уберігає від неврозів (оскільки сама є формою неврозу), забезпечує стабільність психічного життя, закріплює позитивні емоції, знімає психічну напругу, стреси, внутрішні конфлікти, підвищує результати людської діяльності. Наприклад Б.Малиновський показав, що магія використовується тільки в тих випадках, де має місце випадковість (наприклад, рибальство у відкритому океані чи бойові дії), але там де грає роль лише знання та вміння магії не існує (наприклад, рибальство у лагуні). Тобто магія якраз є способом утіхи перед невідомим, випадковістю. Теж саме стосується релігії - люди часто звертаються до релігії у тяжкі моменти життя (наприклад, Костянтин Кінчєв (Памфілов) - лідер російського гурту "Аліса" - став усвідомив себе православним, коли "був на системі"; звернення до релігії допомогло йому "вийти з системи").
Аксіологічна функція релігії надає систему цінностей та ідеали. Кожна релігія дає своє бачення добра і зла, справедливості, щастя і через сиситему моральнісних норм впливає на свідомість людини та суспільства.
Регулятивна функція тісно пов’язана з аксіологічною. Саме на основі системи цінностей та ідеалів в кожній конкретній релігії виробляються певні норми та приписи, які регулюють соціальні та особистісні відносини, поведінку та діяльність людей та спільнот у повсякденному житті. Найяскравіше регулятивна функція виявляється в ісламі, де релігійні норми, принципи та правила поведінки (шаріат) мають, в більшості ісламських країн, юридичну силу і охоплюють майнові і шлюбні відносини, стягування податків і т.д.
Інтегративна (консолідуюча) функція - полягає в тому, що завдяки спільної релігійної свідомості (вірування, цінності, норми, почуття) проходить об’єднання індивідів та солідарність, згуртованість суспільства. Така консолідація можлива як на основі релігії, так і в рамках одного віросповідання (конфесії), релігійної організації.
Дизінтегративна функція релігії, навпаки, призводить до розділення людей за релігійною, віросповідною (конфесійною), організаційною ознакою. Наприклад, хрестові походи консолідували християн, але в той же час протиставляли їх мусульманам. Конфлікт у Сполученому королівстві між ірландцями та британцями теж має релігійний чинник: ірландці - католики, а британці - протестанти. В Україні відбувається протистояння між православними різних юрисдикцій, що в свою чергу згуртовує віруючих окремо взятої церкви. Такий тісний зв’язок між інтегруючою та дизінтегруючою функціями дає підставу для деяких релігієзнавців говорити про одну інтегративно-дизінтегративну функцію.
Ідентифікаційна функція тісно пов’язана з інтегративною. Саме завдяки релігійній згуртованості певна спільнота може ідентифікувати себе, виділяти себе поміж інших спільнот. Така ідентифікація на основі релігії можлива на особистісному, етнічному, національному, соціальному, державному рівнях. На етнічно-національному рівні це проявляється як стереотипи: росіянин - православний, єврей - іудей, поляк - католик. В Російській імперії в паспорті не писалася національність, але писалось віросповідання: якщо православний, то росіянин, греко-католик - українець, лютеранин - німець і т.д.
Комунікативна функція забезпечує спілкування між віруючими (горизонтальне) та між віруючими та Богом, ангелами, духами і т.п. (вертикальне). Спілкування між віруючими може проходити як у релігійній спільноті так і поза нею. Комунікативна функція забезпечує обмін інформацією, досвідом, оцінками певних явищ. При цьому інформація, досвід та явища не обов’язково є релігійними. Комунікативна функція підсилює інтегративну та ідентифікаційну і навпаки.
Легітимно-розлегітимуюча функція релігії, як видно з її назви, може двояко впливати на суспільство і політичну систему. З одного боку, релігія може освячувати певну політичну владу, політичну систему, суспільний лад, політичні та суспільні інститути, а з іншого виступати проти них. Наприклад, в монархічних державах коронація відбувалася за участі представників церкви, тобто тим самим церква легітимізувала владу монарха. Протестантизм став поштовхом до появи буржуазних відносин, а Православна церква в Росії виступала проти них.
Культуроформуюча та культуротранслуюча (культурозберігаюча) функції полягають в тому, що релігія впливає на формування культури у широкому смислі та розвиток певних галузей культури: мистецтва, писемності, книгодрукування і т.п. Релігія сприяє передачі та збереженню культурних надбань у просторі та часі, забезпечує зв’язок з культурним минулим. А.Тойнбі писав, що перехід від цивілізацій другого покоління до цивілізацій третього був здійснений через "церкви-лялечкі" (рус. – "церкви-куколки"), які вбирали у себе енергію, яка випромінювалася від цивілізацій, що розпадались. Так християнство, іслам, індуїзм та буддизм (махаяна) послугували "лялечками" для вісьмох цивілізацій.

***
Література:
1. Академічне релігієзнавство. – К., 2000. – С. 513-519, 554-562, 584-589, 624-628.
2. Общественное сознание и его формы. – М., 1986. – С. 266-276.
3. Религиоведение: Учебное пособие и учебный словарь-минимум по религиоведению. – М., 1998. – С. 299-301.
4. Релігієзнавчий словник. – К., 1996. – С. 361.
5. Тоинби А. Постижение истории. – М., 1991. – С. 517-522.
6. Угринович Д.М. Введение в религиоведение. – М., 1985. – С. 87-117.
7. Фромм Э. Психоанализ и религия // Сумерки богов. – М., 1989. – С. 157-160.

Ранні форми релігії

Фетишизм - вірування, де "предмети культу - тварини або істоти неодухотворені, але обоготворені... подібні предмети є не скільки богами, скільки речами, лише одарованими божественною силою, як, наприклад, оракули, амулети, талісмани". Термін фетишизм походить "з португальского слова fetisso, тобто річь, яка служить для чаклунства, чар, гадання або прорікань (його латинський корінь: fatum (прорікання), fatum (святилище), fari (передвіщати)", - Шарль де Бросс "Про культ богів-фетишей, або Порівняння давньої релігії Єгипту з сучасною релігією Нігерії"

Магія
"Під поняттям магії, або чаклунства, прийнято розуміти різні забобонні людські дії, котрі мають своєю ціллю впливати надприродним образом на той чи інший матеріальний предмет чи явище", - С.Токарєв "Сутність і походження магії"

Магія
Розкрити специфічні ознаки магії пропонується через протиставлення магії релігії. Твердження Н. Сьодерблома про те, що магія включає в себе зловживання силою, робить її по відношенню до релігії вторинною. Не можна встановити якоїсь стадії без магії, але теоретично магії передує релігія [1, с. 282]. Однак, не встановлено такої ранньої форми релігії, у якій не були б присутні магічні вірування та уявлення. Тому для нас допустимо констатувати не лише взаємопереплетеність магії і релігії, але іноді й взаємовплив. С. Токарєв шкідницьку магію проголошує формою релігії, але вона знаходиться дещо окремо. Він вважає, що шкідницька магія направлена на представників іншої соціальної спільноти, тому хвороба й пояснювалась як магічна дія ворогів [2, с. 85]. Ми повинні визнати якщо і не соціальну природу магії, про що стверджує С. Токарєв, то соціальний аспект, або, краще сказати, прояв, магії та її деяку, все-таки, дистанційованість від релігії. М. Еліаде, зближуєючи магію й релігію, одночасно їх розокремлює. Він пише, що релігія і магія мають один і той же елемент пов’язування, однак, різного роду інтенсивності і, що найголовніше, протилежної направленості [3, с.202]. Можна сказати, використовуючи мову феноменології, вони мають різні інтенції (направленості). Ми можемо включити магію у обсяг поняття езотерика, тому що вона має своє втаємничене знання, знання щодо маніпулювання демонами, духами, богами, себто надприродними силами, але її потрібно відокремлювати як від релігії в цілому, так і від містики й окультизму зокрема. Магія та окультизм спрямовані на „Вище” – це можуть бути чи Абсолют, чи досягнення вищих, абсолютних станів природи чи свідомості, тоді як магія спрямовання на досягнення суто утилітарних цілей з використанням цього „Вищого”. Магія пов’язує людину з „Вищим” задля використання його у досягненні певної конкретної заданої дії, релігію має справу з „Вищим” задля самого „Вищого”.

***
1. Зёдерблом Н. Становление веры в Бога // Мистика религия наука. – М., 1998. – С. 262–314.
2. Токарев С. А. Ранние формы религии и их развитие // Токарев С. А. Ранние формы религии. – М., 1990. – С. 13–374.
3. Элиаде М. Образы и символы // Элиаде М. Избранные сочинения: «Миф о вечном возвращении». – М., 2000. – С. 127–247.

Тотемізм (цитати)
Під тотемізмом "прийнято розуміти ділення племені на групи, пов'язанні родством по жіночій чи чоловічій лінії, причому кожна з таких груп вірить у своє таємниче родство з тим або іншим класом матеріальних предметів -"тотемом" групи, частіше за всього видом тварини або рослини; зв'язок з тотемом за звичай проявляться у забороні вбивати його та вживати у їжу, у вірі у походження групи від свого тотему, у магічних обрядах впливу на нього та інш.", - С.Токарєв "Ранні форми релігії"

Додаткова інформація:

http://www.franko.lviv.ua/faculty/pravo/religieznavstvo.html